У сучасному світі спостерігається тенденція до зниження якості питної води, що робить проблему забезпечення населення якісною питною водою актуальною. Відомо, що водопровідна вода централізованої системи водопостачання потребує доочищення й активації до фізіологічної повноцінності. Найбільш проблемним питанням є забезпечення якісної питної води з децентралізованих джерел (шахтних колодязів, індивідуальних свердловин), якими користується близько 30 % населення України. Якість таких джерел має тенденцію до постійного погіршення. Також серйозне занепокоєння викликають застарілі водоочисні технології та критичний стан основних фондів. Так, за останні 25 років кількість аварійних водопровідних мереж в Україні збільшилася в 15 разів. Також значні втрати води призводять до підняття рівня ґрунтових вод, підтоплення міських територій, руйнування дорожніх покриттів і підземних будов.

Вода має життєво важливе значення, тому є об’єктом екологічної безпеки. Незадовільне питне водопостачання становить реальну загрозу для генофонду нації і безпеки країни. Екологічної безпеки систем господарсько-питного водопостачання міст властива недостатня вивченість і відсутність стрункої єдиної основи з системним урахуванням різноманітних факторів небезпеки. Для її успішного розв’язання необхідно шукати нові теоретичні та методологічні підходи.

Дисципліна «Розробка проектної документації у природоохоронній діяльності» передбачає оволодіння навичками розробки проектів з природоохоронної діяльності та управління комплексними діями щодо їх реалізації; вибору, планування, проектування та обчислення параметрів роботи окремих видів обладнання, техніки і технологій захисту навколишнього середовища, здійснення пошуку новітніх техніко-технологічних й організаційних рішень, спрямованих на впровадження у виробництво перспективних природоохоронних розробок і сучасного обладнання, аналізу напрямків вдосконалення існуючих природоохоронних і природовідновлюваних технологій забезпечення екологічної безпеки.

Дисципліна слугує теоретичною базою для отримання практичних знань, вмінь та навичок професійного спрямування.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Взаємозамінність, стандартизація та оцінка відповідності в сфері забезпечення екологічної безпеки» є навчити майбутніх фахівців оцінювати відповідність екологічно безпечної продукції, речовин, матеріалів вимогам нормативно-правових актів з техногенно-екологічної безпеки, створювати і теоретично обґрунтовувати конструкції елементів систем забезпечення екологічної безпеки на основі методів теорії взаємозамінності та стандартизації, здійснювати оптимальний вибір обладнання та комплектацію систем забезпечення екологічної безпеки, застосовувати нормативні та довідкові дані для контролю відповідності технічної документації, виробів і технологій стандартам, технічним умовам та іншим нормативним документам.

Навчальна дисципліна «Взаємозамінність, стандартизація та оцінка відповідності в сфері забезпечення екологічної безпеки» відповідно до програми складається з одного модуля, «Взаємозамінність, стандартизація та оцінка відповідності в сфері забезпечення екологічної безпеки», присвяченого розгляду питань законодавчого регулювання та практичного використання методів стандартизації та сертифікації у сфері захисту навколишнього середовища.

Дисципліна покликана забезпечити теоретичну й практичну основи та усіляко сприяти формуванню у майбутнього фахівця з техногенно-екологічної безпеки системи теоретичних знань і практичних навичок у вказаній сфері професійної діяльності.

Навчальна дисципліна «Метрологія та засоби вимірювання показників якості довкілля» відповідно до програми складається з одного модуля, «Метрологія. Метрологічне забезпечення техногенно-екологічної безпеки» присвяченого розгляду теоретичних та практичних питань організації та реалізації метрологічного забезпечення захисту навколишнього середовища.

Знання отримані під час вивчення навчальної дисципліни «Фізико-хімічні основи технологічних процесів захисту довкілля» дозволяють розуміти основні наукові основи технологічних процесів, основні поняття та  закономірності та апаратурне оформленням основних  процесів хіміко-технологічних систем  -  процесів хімічних перетворень, а також познайомиться з принципами розроблення нових та удосконалення існуючих технологій захисту навколишнього середовища.

Навчальний курс даної дисципліни містить такі розділи:

1. Основні аспекти фізико-хімічні технологічних процесів захисту довкілля.

2. Методи очищення від промислового забруднення атмосфери, гідросфери     та літосфери. Фізико-хімічні основи технологічного процесу.

Курс є введенням у проблематику філософії і методології науки. Наука розглядається як сфера людської духовної діяльності, спрямованої на здобуття, обґрунтування та систематизацію інтерсуб’єктивного знання про світ. Відповідно до такого підходу в межах курсу «Філософія і методологія науки» наука вивчається в широкому соціокультурному контексті і в її історичному розвитку. У цьому полягає його навчальна задача. Увага приділяється як виникненню переднауки у традиційних суспільствах, так і становленню класичної науки Нового часу, а також розгляду «великої науки» як феномена сучасної цивілізації.

Знання філософсько-методологічних основ, навики теоретичної думки й дискусії значимі у SMARТ і SWOT вимірах кваліфікаційних робіт (Soft Skills, критичне мислення, порядкування інформаційною складовою досліду). Особливістю дисципліни «Філософія і методологія науки» є створення у магістрантів теоретичних знань про дискурсивну логіку та архітектуру науки.

Навчальна дисципліна «Філософія і методологія науки», розрахована на здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня, призначена для створення теоретичного підґрунтя їх світоглядної орієнтації та є важливою у формуванні академічної доброчесності.

Вивчення навчальної дисципліни  «Методологія та організація наукових досліджень» передбачає:

- підготовку фахівців у сфері науково-дослідної роботи; 

- усвідомлення магістрами сутності наукового пізнання; 

- аналізу науки як специфічної форми пізнання, духовного виробництва і соціального інституту; 

- ознайомлення із загальними закономірностями розвитку науки, її структурою, рівнями, методологією і методами  наукового пізнання.

Внаслідок вивчення даної навчальної дисципліни передбачається розвиток логічно стрункого наукового мислення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки у прикладній науковій роботі; формування наукового світогляду, що базується на ціннісних пріоритетах екологічної свідомості. На це розрахована навчальна дисципліна "Методологія та організація наукових досліджень".

Вивчення навчальної дисципліни  «Методологія та організація наукових досліджень» передбачає:

-         підготовку фахівців у сфері науково-дослідної роботи;

-         усвідомлення магістрами сутності наукового пізнання;

-         аналізу науки як специфічної форми пізнання, духовного виробництва і соціального інституту;

-         ознайомлення із загальними закономірностями розвитку науки, її структурою, рівнями, методологією і методами  наукового пізнання.

Внаслідок вивчення даної навчальної дисципліни передбачається розвиток логічно стрункого наукового мислення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки у прикладній науковій роботі; формування наукового світогляду, що базується на ціннісних пріоритетах екологічної свідомості. На це розрахована навчальна дисципліна "Методологія та організація наукових досліджень".

Курс професійного обов’язкового освітнього компонента «Виконання та захист кваліфікаційної роботи» (компонент ОК 11 у освітньо-професійній програмі (ОПП) «Техногенно-екологічна безпека» за спеціальністю 183 «Технології захисту навколишнього середовища» (ТЗНС) у галузі знань 18 «Виробництво та технології») є складовою частиною ОПП підготовки майбутнього фахівця, що відповідає другому рівню вищої освіти ступеня «Магістр». Цей компонент забезпечує необхідні умови здобувачам вищої освіти (ЗВО) у процесі складання державної атестації, при цьому об’єднує у собі усі знання, уміння та навички, набуті під час навчання у магістратурі університету за відповідною спеціальністю, та дозволяє продемонструвати їх випускникові на відповідному рівні, зосередивши послідовні фахові роботи у межах цілісної теми щодо реального технічного об’єкту – підприємства, організації, установи чи закладу, включно з виконанням самостійного наукового дослідження, щодо забезпечення нормативно встановленого рівня показників екологічної безпеки виробничо-комерційної, господарської чи іншого виду діяльності обраного об’єкту, в оволодінні уміннями побудови ТЗНС для захисту певного компоненту довкілля від негативного впливу певного чинника екологічної небезпеки і розробки її виконавчих пристроїв із залученням інноваційних передових технічних рішень.
Виконання та захист кваліфікаційної роботи (КР) є видом практичної діяльності ЗВО, який спрямований на оволодіння ними знаннями, уміннями і навичками послідовного виконання завершеного циклу робіт, що є суттю функціональних обов’язків фахівця із захисту навколишнього природного середовища в реальних умовах на відповідних посадах, дозволяє максимально узагальнити повний алгоритм самостійного вирішення реальної практичної задачі в реальних виробничих умовах на відповідних посадах з метою демонстрації готовності майбутніх фахівців до самостійного виконання службових обов'язків. Також, якщо вихідні дані, отримані у ході опанування ОК 10 «Переддипломна практика» як необхідної передумови опанування ОК 11 «Виконання та захист кваліфікаційної роботи», та впровадження результатів, отриманих у кваліфікаційній роботі (КР), за місцем розподілу випускників-магістрантів, тоді можливим стає вивчення ділових, моральних і особистих якостей ЗВО з метою вирішення питання щодо їх найбільш доцільного використання у практичній роботі.

Курс професійного обов’язкового освітнього компонента «Переддипломна практика» є складовою частиною освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки майбутнього фахівця, що відповідає другому рівню вищої освіти «Магістр». Цей компонент забезпечує необхідні умови здобувачу вищої освіти (ЗВО) у надбанні досвіду діяльності фахівця із забезпечення нормативно встановленого рівня показників екологічної безпеки виробничо-комерційної, господарської чи іншої діяльності підприємств, організацій, установ та закладів (наприклад на посаді інженера з техногенно-екологічної безпеки), в оволодінні уміннями побудови технологій захисту навколишнього середовища (ТЗНС) і розробки її виконавчих пристроїв із залученням інноваційних передових технічних рішень, у том числі й розроблених як результат здійснення власних наукових досліджень.
Переддипломна практика (стажування) є видом практичної діяльності ЗВО, який спрямований на оволодіння ними знаннями, уміннями і навичками виконання функціональних обов’язків в реальних умовах на відповідних посадах, максимально прискорити ознайомлення їх з конкретними ділянками роботи в реальних умовах на відповідних посадах з метою підготовки майбутніх фахівців до самостійного виконання службових обов'язків. Також, якщо переддипломна практика (стажування) проводиться за місцем розподілу випускників-магістрантів, вона є необхідною умовою для вивчення ділових, моральних і особистих якостей ЗВО з метою вирішення питання щодо їх найбільш доцільного використання у практичній роботі.

Для підготовки здобувачів вищої освіти за другим рівнем вищої освіти в галузі знань 18 «Виробництво та технології» за спеціальністю 183 «Технології захисту навколишнього середовища» розроблена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістра «Техногенно-екологічна безпека» та покликана забезпечити теоретичну й практичну основи та усіляко сприяти формуванню у майбутнього фахівця з техногенно-екологічної безпеки системи теоретичних знань і практичних навичок у вказаній сфері професійної діяльності. 

Екологічна статистика є невід'ємним атрибутом системи управлінських рішень в охороні навколишнього середовища від невеликого локального екологічного об'єкту до глобального масштабу оцінки екологічного стану всієї біосфери. 

Сьогодні статистичні методи і моделі широко використовуються для діагностики стану довкілля, при вивченні причинно-наслідкового механізму формування варіації та динаміки екологічних явищ і процесів, у моніторингу навколишнього природного середовища, при прогнозуванні стану екологічних процесів і ситуацій та прийнятті оптимальних управлінських рішень. 

Ефективність використання статистичних методів обліку, обробки, аналізу і прогнозування екологічних процесів збільшується при використанні комп'ютерних технологій.

Патентне право є одним із ефективних механізмів регулювання соціальної, економічної, науково-технічної, інноваційної і ринкової політики світової спільноти. Останнім часом винахідницька і патентно-ліцензійна робота стали невід'ємною частиною діяльності науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних підприємств, а також закладів вищої освіти нашої крани. В них відбувається весь комплекс заходів із забезпечення патентоспроможності і патентної чистоти об'єктів нової техніки, створення розробок, які виконано на рівні винаходів, забезпечення патентної інформації, продажу та закупівлі ліцензій на науково-технічні досягнення тощо.
Метою вивчення дисципліни «Основи патентознавства» є формування у майбутніх фахівців у сфері технологій захисту навколишнього середовища теоретичних знань, умінь та практичних навичок у галузі одержання інформації з питань інтелектуальної власності; аналіз, оцінка та синтез ідей у цій сфері; пошук, опрацювання та узагальнення науково-технічної інформації в процесі патентного пошуку; організація тематичного (предметного) пошуку патентної інформації в різних галузях, прав авторів винаходів, раціоналізаторських пропозицій і промислових зразків, а також експертизи винаходів.
Завдання: набуття здобувачами вищої освіти знань основ науково-дослідницької справи, методик підготовки та проведення дослідів, організації та структури науки та патентознавства.
На формування високого професійного рівня майбутніх спеціалістів у сфері створення об᾽єктів права інтелектуальної власності (у тому числі авторського права), добре обізнаних з вітчизняною та міжнародною системами захисту прав суб᾽єктів на результати своєї творчої діяльності, засвоєння знань загального та спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності, а також використання патентних баз даних стає головним джерелом міжнародної конкурентної розвідки в сфері техніки і технологій. У подальшій професійній діяльності опанування евристичних прийомів дисципліни, безумовно стануть у пригоді випускникам та допоможуть їм успішно реалізовувати свій потенціал.
Курс лекцій передбачає активну участь здобувачів вищої освіти в опрацюванні джерел та наукової літератури, дозволяє їм поглибити наукові методики проведення патентних досліджень, удосконалювати методологію наукового пізнання та глибокого аналізу інформації з досліджуваних тем.

Для підготовки здобувачів вищої освіти за другим рівнем вищої освіти в галузі знань 18 «Виробництво та технології» за спеціальністю 183 «Технології захисту навколишнього середовища» розроблена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістра «Техногенно-екологічна безпека» та покликана забезпечити теоретичну й практичну основи та усіляко сприяти формуванню у майбутнього фахівця з техногенно-екологічної безпеки системи теоретичних знань і практичних навичок у вказаній сфері професійної діяльності.
У курсі «Системний підхід до виявлення джерел формування екологічної небезпеки» розглядаються методи системного підходу до оцінювання стану екосистем, моделі оптимальної функціональної структуризації екосистем, методи і моделі моніторингу та прогнозування стану довкілля і оптимального керування природоохоронними заходами з урахуванням потреб регіонів, постраждалих від воєнної агресії.

Сучасний стан довкілля визначають як стан глобальної екологічної кризи і визначальним для людства зараз є формування екологічної свідомості, культури і цілісного екологічного світогляду. Саме тому, екологічна освіта і виховання разом з розвитком законодавчої бази та законодавчого обмеження рівнів забруднення стали основними напрямами державної екологічної політики. Через це в усіх учбових закладах для спеціалістів різних галузей введено обов’язкове вивчення екологічних дисциплін.
Дисципліна «Проектування й конструювання систем забезпечення екологічної безпеки» входить до циклу загальної (обов’язкової) підготовки за другим (магістерським) рівнем вищої освіти галузі знань 18 «Виробництво та технології» за освітньо-професійною програмою «Техногенно-екологічна безпека»
В сучасних умовах розвитку науки і техніки надзвичайно важливу роль відіграють прогресивні методи та засоби системного підходу у вирішенні проблем охорони довкілля з метою забезпечення гармонізації природоохоронної діяльності зі світовими вимогами.
Раніше природоохоронна діяльність підприємств і організацій зводилася до здійснення відповідних заходів з метою зменшення чи взагалі звільнення від штрафів за забруднення довкілля. Зараз у розвинутих країнах світу питання охорони довкілля – це реалізація спеціальних заходів з метою реального захисту довкілля.
Створення та впровадження міжнародних екологічних стандартів – це результат великої необхідності вирішення проблеми світового рівня де міжнародні екологічні стандарти визначають методи створення та забезпечення функціонування систем екологічного управління на підприємствах і організаціях, вимоги до таких систем, встановили вимоги до екологічного аудиту тощо.

Для підготовки здобувачів вищої освіти за другим рівнем вищої освіти в галузі знань 18 «Виробництво та технології» за спеціальністю 183 «Технології захисту навколишнього середовища» розроблена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістра «Техногенно-екологічна безпека» та покликана забезпечити теоретичну й практичну основи та усіляко сприяти формуванню у майбутнього фахівця з техногенно-екологічної безпеки системи теоретичних знань і практичних навичок у вказаній сфері професійної діяльності.
Зростаюча складність промислової продукції, енергонасиченість технологічних процесів, їхня інтенсифікація, необхідність застосування небезпечних речовин і виробництв збільшує можливість виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з нанесенням шкоди довкіллю, та масштаби їхніх наслідків тому ппріоритетним напрямком діяльності підрозділів управління екологічною безпекою є профілактична робота, яка спрямована на запобігання виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій та створення умов для їх успішної ліквідації.
Вирішення комплексу проблем безпеки техногенно-екологічної сфери повинно ґрунтуватися на сучасній науковій базі, однією з найважливіших задач якої є розробка теоретичних і експериментальних методів, що забезпечують ще на стадії проектування можливість безпечної експлуатації створюваних конструкцій, будинків і споруд, устаткування технологічних процесів виробництв, тощо. Проте навіть найдосконаліші інженерні рішення можуть виявитися небезпечними для навколишнього середовища через недостатню технологічну базу або відповідні недоліки проекту. Таким чином, постійне удосконалення технологій захисту навколишнього середовища є важливим фактором ефективного забезпечення екологічної безпеки. У цій ситуації найважливішого значення набувають питання забезпечення надійності і безпеки техногенно-екологічної сфери, що визначають ступінь її захисту від позаштатних ситуацій і можливість ефективної ліквідації їхніх наслідків. Вирішення цих питань здебільшого залежить від рівня підготовки кадрів і якості матеріально-технічного забезпечення відповідних служб.
Специфіка роботи фахівців з техногенно-екологічної безпеки, що здійснюють нагляд у процесі проектування, спорудження та експлуатації суспільних і виробничих об'єктів, беруть участь у проектуванні, розробленні, виготовленні і використанні нових зразків техніки та технологій, а також займаються проведенням наукових досліджень в цій галузі, розробкою вимог до новітніх зразків відповідної техніки, вимагає глибоких знань фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, серед яких вагоме місце займає курс «Технології захисту навколишнього середовища». Разом з іншими він формує відповідний науково-технічний рівень, який є основою подальшого творчого професійного і наукового зростання фахівця у сфері техногенно-екологічної безпеки та є запорукою його продуктивної професіональної діяльності.
У курсі «Технології захисту навколишнього середовища» відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики магістра за спеціальністю «Технології захисту навколишнього середовища» розглядаються методи та засоби знешкодження небезпечних впливів техногенної діяльності людини на всі складові довкілля.

Знання, отримані під час вивчення навчальної дисципліни «Іноземна мова для міжнародних тестів» (компонент ОК 4 у освітньо-професійній програмі (ОНП) «Техногенно-екологічна безпека» (ТЕБ)) базуються на вміннях і навичках читання, аудіювання, говоріння і письма іноземною мовою, які були здобуті протягом вивчення дисципліни «Іноземна мова».
Методи навчання базуються на принципах пріоритету самостійної роботи здобувача вищої освіти, системності, принципах розвитку освітніх потреб та його свідомого навчання.
Під час викладання дисципліни та самостійної роботи використовуються сучасні дидактичні методи навчання для вищої школи, технічні засоби навчання: тренувальні програми для ПК, аудіо-лінгафонні курси, мультимедійні лабораторії.

Навчальна дисципліна «Охорона праці в галузі» розкриває такі змістовні питання, як міжнародні норми в галузі охорони праці; законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі; основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП); травматизм та професійні захворювання в галузі; розслідування нещасних випадків; державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці; соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві; спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності; вимоги до засобів індивідуального захисту; основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах; актуальні проблеми охорони праці в наукових дослідженнях.

Для підготовки здобувачів вищої освіти за другим рівнем вищої освіти в галузі знань 18 «Виробництво та технології» за спеціальністю 183 «Технології захисту навколишнього середовища» розроблена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістра «Техногенно-екологічна безпека» та покликана забезпечити теоретичну й практичну основи та усіляко сприяти формуванню у майбутнього фахівця з техногенно-екологічної безпеки системи теоретичних знань і практичних навичок у вказаній сфері професійної діяльності. 

Останнім часом у законотворчій, політичній, екологічній та іншій діяльності набуває пріоритетності екологічна безпека, яка, з одного боку, є складовою частиною національної безпеки, а з іншого – виходить за її межі як феномен глобальної безпеки. Головним тут є те, що поняття безпеки і збалансованого розвитку являють собою взаємопов'язану систему. Сама безпека асоціюється з надійністю, усталеністю об'єкта, процесу, збалансованістю системи. 

 Якщо традиційний розвиток визначається як модель нестійкого дисгармонійного розвитку, то його безпеку в принципі гарантувати неможливо. Мова може йти лише про гарантування еколого-техногенної безпеки на шляху гармонізації взаємодії суспільства і природи, досягнення сталості життєдіяльності. 

 Ось чому будь-яка стратегія безпеки, в першу чергу – екологічної, має виходити зі стратегії гармонізації життєдіяльності, стратегії переходу до сталого суспільства. Це абсолютно нове бачення проблем безпеки, адже донедавна безпека уявлялася тільки як захищеність від загроз відхилень від політичного курсу. 

У курсі «Стратегія сталого розвитку» розглядаються теоретично-концептуальні та науково-прикладні засади сталого розвитку, сучасні моделі сталого розвитку, умови їх використання та обмеження для використання в Україні, принципи забезпечення сталого розвитку та можливості їхнього використання в програмах розвитку підприємств, організацій, територій.

Передовий досвід розвинутих держав щодо інтеграції екологічної політики в усі галузі економіки та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління демонструє те, що сталий розвиток держави неможливий без екологічного складника.

Екологічне управління природоохоронною діяльністю дає можливість для соціально-економічного розвитку держави без погіршення стану довкілля. Вибір найбільш ефективних шляхів державного регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища є одним з актуальних напрямів під час проведення вітчизняних реформ.